Статья А.Фрейдлиса в "Обозреватель UA"

Авигдор Фрейдлис: Чи потрібна нам культура?

Я завжди був переконаний – ми маємо повністю переформатувати ставлення до культури на державному рівні. Саме культура має бути базисом, фундаментом, а не надбудовою. Більше 25 років країна думає про неї в останню чергу, забуваючи, що держава, яка не має належного ставлення до культури – програє...На мою думку, потрібно терміново заводити культуру у відрегульоване законодавче русло. Сьогодні існує багато законів, які не працюють. Закон "Про культуру", закон "Про театри і театральну справу", закон "Про благодійність" – вони всі декларативні. Окрім того у цих законах є безліч невідповідностей та розбіжностей. Наприклад, якщо театр – неприбуткова організація, то чому ми сплачуємо податок на прибуток? Або ж, якщо заклад культури створює національний продукт, то чому він не може отримати пільгу у відповідності до Закону "Про національний культурний продукт"? У кінцевому результаті, запустивши дієві механізми, ми б змогли принесли до державної скарбниці набагато більше коштів. Та дуже складно пояснити чиновнику, що культурний продукт не виміряти на вагах, як кіло гречки...

Ми вже довго і багато говоримо про меценатство і необхідність закону, який би заохочував до цього процесу широке коло підприємств та організацій. Але закону і досі немає, а всі кошти, які надходять від благодійників, оподатковуються на загальних підставах. Хоча у цивілізованому світі меценати всіляко заохочуються державою на всіх рівнях – від соціального до матеріального… Сьогодні, як ніколи, аби повернути ситуацією з розвитком культури у правильне руслу варто встановити чіткі правила гри. Або фінансування від держави має надходити у повному обсязі за всіма статтями видатків, як це передбачено законодавством, або мають бути створені нові закони, які допоможуть театрам підніматися самостійно (тобто самим шукати ці кошти), у тому числі із допомогою спонсорів та меценатів.

І ще, Міністерсто культури нарешті має позбавитися ганебного для себе статусу івент-агентства Кабміну і державного апарату, що займається гримуванням урочистих заходів, а не розвитком державницької політики в сфері культури. Ті, хто сьогодні "за кермом" установи, мусять пам’ятати: Мінкульт – це не донор, а регулятор. Зараз потрібно не дати всім по рублю, а тримати холодний розум і напрацьовувати закони.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Я завжди був переконаний – ми маємо повністю переформатувати ставлення до культури на державному рівні. Саме культура має бути базисом, фундаментом, а не надбудовою. Більше 25 років країна думає про неї в останню чергу, забуваючи, що держава, яка не має належного ставлення до культури – програє...На мою думку, потрібно терміново заводити культуру у відрегульоване законодавче русло. Сьогодні існує багато законів, які не працюють. Закон "Про культуру", закон "Про театри і театральну справу", закон "Про благодійність" – вони всі декларативні. Окрім того у цих законах є безліч невідповідностей та розбіжностей. Наприклад, якщо театр – неприбуткова організація, то чому ми сплачуємо податок на прибуток? Або ж, якщо заклад культури створює національний продукт, то чому він не може отримати пільгу у відповідності до Закону "Про національний культурний продукт"? У кінцевому результаті, запустивши дієві механізми, ми б змогли принесли до державної скарбниці набагато більше коштів. Та дуже складно пояснити чиновнику, що культурний продукт не виміряти на вагах, як кіло гречки...

Ми вже довго і багато говоримо про меценатство і необхідність закону, який би заохочував до цього процесу широке коло підприємств та організацій. Але закону і досі немає, а всі кошти, які надходять від благодійників, оподатковуються на загальних підставах. Хоча у цивілізованому світі меценати всіляко заохочуються державою на всіх рівнях – від соціального до матеріального… Сьогодні, як ніколи, аби повернути ситуацією з розвитком культури у правильне руслу варто встановити чіткі правила гри. Або фінансування від держави має надходити у повному обсязі за всіма статтями видатків, як це передбачено законодавством, або мають бути створені нові закони, які допоможуть театрам підніматися самостійно (тобто самим шукати ці кошти), у тому числі із допомогою спонсорів та меценатів.

І ще, Міністерсто культури нарешті має позбавитися ганебного для себе статусу івент-агентства Кабміну і державного апарату, що займається гримуванням урочистих заходів, а не розвитком державницької політики в сфері культури. Ті, хто сьогодні "за кермом" установи, мусять пам’ятати: Мінкульт – це не донор, а регулятор. Зараз потрібно не дати всім по рублю, а тримати холодний розум і напрацьовувати закони.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского. https://www.obozrevatel.com/society/chi-potribna-nam-kultura.htm